В ожидании Сэмюэля Кольта

  • Пятница, Май 17 2013
Останнім часом в Україні відбулось ряд подій, які свідчать про серйозний наступ на свободу слова і демократію. Правовий нігілізм і протизаконна діяльність саме тих органів, яким законодавством відведено роль охорони цього самого закону і правопорядку, просто зашкалює.

Рішення судів про позбавлення мандатів депутатів Домбровського, Балоги та Власенка не витримують жодної критики з правової точки зору. Якщо депутата, який прийняв присягу, може позбавити мандату суд, то навіщо тоді проводити вибори? Нехай кандидати подавали б свої документи замість ЦВК до місцевого суду і суддя визначав хто з них достойніший представляти інтереси виборців. Уявляєте, скільки коштів можна було б зекономити на виборчих комісіях в масштабах країни! Це, звісно, жарт, але жарт гіркий, бо порушується основне конституційне право громадянина – право обирати владу.

18 травня було побито журналістів . Замість об’єктивного розслідування і покарання винних ми бачимо спроби спустити цю справу «на гальмах». Представники міліції договорились до того, що нібито журналістка сама просила її побити. Робота тимчасової слідчої комісії, створеної Верховною Радою для розслідування факту побиття журналістів, заблокована регіоналами.

В червні на адресу голови Української Національної Консервативної партії, професора Олега Соскіна надходять листи з погрозами від імені якоїсь організації БОРН («Боевая организация русских националистов»). Йому погрожують фізичною розправою, якщо пан Олег не припинить публікувати свої викривальні матеріали. Правоохоронці мовчать. А це означає, що право на вільне висловлювання своєї думки в Україні не забезпечує ніхто.

Апогеєм діяльності міліції стали події навколо агрофірми Корнацького у Миколаївській області. Міліція не те що не захищала життя та здоров’я громадян, вона сприяла нападникам! Тепер, після піднятого народними депутатами шуму, будуть призначати «цапів-відбувайлів», але питання про замовника розбійного нападу швидше за все повисне у повітрі. Керівники силових відомств зберігають «олімпійський спокій». Єдина подія, що змусила пана міністра Захарченка хоч якось прокинутись і щось робити особисто, це інцидент з харківським суддею і працівниками підзвітної йому ДСО. Та й там мова йшла виключно про «честь мундиру».

Днями була ще й Врадіївка: зґвалтування і побиття молодої дівчини знову «спускають на гальмах». І знову «міліцейсько-суддівсько-прокурорська солідарність».

Виникає законне питання: якщо простий громадянин не може знайти захисту ні в міліції, ні в прокуратурі, ні в судах, то як він має захищати свою честь, гідність, здоров’я чи своє майно? В країні існує законодавство для вибраних, хоча Конституція говорить про рівні права всіх громадян. Мимоволі на думку спадає неписаний закон, який регулює подібні випадки життя американського суспільства: «Бог створив людей, а Семюєль Кольт зробив їх рівними».

Опубликовано в Блог

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены